У крові довгожителів знайшли клітини-вбивці
Опубликованно 02.12.2019 00:54
Людей-довгожителів на світі не так багато, як може здатися. Дивовижні скупчення дуже-дуже-дуже старих людей у тих чи інших місцях пояснюється не стільки якимось особливим способом життя або близькістю до природи, скільки різними статистичними похибками або неточними даними у книгах запису актів громадянського стану, або ж просто обманом. Тим не менше, серед нас все-таки зустрічаються люди, у яких усе в порядку з документами і яким за цими документами виявляється більше ста, а то й більше ста десяти років.
Зрозуміло, було цікаво дізнатися, які біологічні особливості є у дуже старих людей. Але вивчати їх непросто: по-перше, як ми тільки що сказали, важко знайти достовірного довгожителя, по-друге, людина все-таки повинен погодитися, щоб його досліджували, і сам він повинен бути для цього достатньо здоровий, по-третє, людей в дуже похилому віці в будь-якому випадку не дуже багато, і тут виникає питання, наскільки статистично значущі можуть бути отримані результати дослідження.
Тим не менш, співробітники японського Інституту фізико-хімічних досліджень RIKEN зуміли знайти сім осіб старше 110 років, які погодилися на аналіз крові. Аналізи цих суперстариков порівнювали з аналізами ще п'яти людей у віці від 50 до 80 з гаком років. З крові тих і інших виловили кілька десятків тисяч імунних клітин, у яких перевірили активність генів – щоб зрозуміти, чим зайнята та чи інша клітина, до якого класу вона належить і яка частка різних клітинних класів в залежності від віку людини.
Головне, що вдалося виявити авторам роботи – що у тих, кому більше 110 років, крові багато абсолютно особливих клітин, яких називають цитотоксичними Т-хелперами. Звичайні Т-лімфоцити хелпери самі нікого не вбивають, вони тільки регулюють активність інших імунних клітин, в тому числі і синтезують антитіла В-лімфоцитів, і цитотоксичних Т-лімфоцитів, які знищують ракові клітини і клітини, уражені вірусами. Однак не так давно виявилося, що серед Т-хелперів є такі, які можуть самі вбивати пухлинні клітини і клітини з вірусами всередині. Спочатку вважалося, що ці новоявлені вбивці – лише дослідний артефакт, що вони з'являються в культурах імунних клітин, які живуть в лабораторних поживних середовищах. Але потім «Т-хелперів-кілерів» знайшли і в їх природному середовищі, тобто в живому організмі.
Зазвичай їх не дуже багато: у статті в PNAS йдеться, що у тих учасників дослідження, чий вік був від 50 до 80 з гаком, «Т-хелперів-кілерів» було всього 2,8% від всіх Т-хелперів. А ось у суперстариков, чий вік перевищував 110 років, частка «Т-хелперів-кілерів» серед Т-хелперів досягала в середньому 25%. Можна припустити, що імунні «помічники-вбивці» допомагали старіючому організму вчасно позбуватися, наприклад, від пухлинних клітин і тим самим продовжували йому життя. Але поки невідомо, чи справді ці імунні клітини допомогли дожити до дуже похилого віку, або ж ми бачимо результат якихось інших процесів, які продовжили життя і попутно ось таким чином позначилися на імунітеті. Можливо, відповідь ми дізнаємося, коли краще зрозуміємо роль цитотоксичних Т-хелперів в людському організмі.
Категория: Технологии