США можуть вже зараз обрушити економіку Росії: на ринку нафти виник унікальний момент

Зараз у США і Саудівської Аравії з'явилася мотивація зіграти в одні ворота і обрушити економіку двох свихнувшихся бензоколонок – Ірану і РФ. Інша справа, чи вистачить у них на це духу.

Про этомпишет відомий блогер Аnti-colorados, передає Диалог.UA.

Отже, стрибок ціни на нафту, що пішла за $68 доларів, почав плавноеснижение. До обіду Брент втратила близько 1% вартості і що там з нею буде далі – велике питання. Поки невідомо, якою буде відповідь Аравії на атаку своїх нафтових промислів і цілком можливо, що вона вирішить не просто компенсувати вимушений простій, але і дійсно закинути гру в "московського підкидного" і підійме на ринок максимум, на який здатна хоча б для того, щоб зробити "алаверди" Ірану і, маячащей за його спиною, Москві.

Але є ще один чинник, здатний рішуче вплинути нарынок нафти. Справа в тому, що прийшовши в Білий Дім, нинішній президент видав в ефір цілий букет радикальних пропозицій, які можуть змінити ситуацію в багатьох сферах як американської, так і глобальної економіки. Принаймні, частина його пропозицій для Штатів дійсно зіграла в плюс. Економіка пожвавилася, безробіття скоротилася і з цим не посперечаєшся. Інша справа, наскільки ці тенденції будуть тривалими, але поки це виглядає саме так.

У пакеті радикальних пропозицій Трампа була й повна ліквідація стратегічного резерву нафти США. Після атаки на аравійські нафтопромисли вже є інформація про те, що схвалена продаж нафти з резерву. Правда, розконсервація резерву, навіть за розпорядженням президента – не дуже простий процес і фактично, нафта виявиться на НПЗ приблизно через півмісяця і тоді ж – зможе вплинути на ринкову ціну.

Але у нас якось слабо уявляють, що ж таке цей резерв, як він виглядає і що можна отримати в разі його розпродажі, наскільки це серйозний захід для ринку нафти. Для цього треба звернутися до історії, щоб зрозуміти саму ідею цього резерву.

Сама необхідність резерву нафти виникла після арабо-ізраїльської війни, коли Штати вперше і відкрито виступили на стороні Ізраїлю. Тоді ВПС США терміново перекинули в Ізраїль величезна кількість боєприпасів і військову техніку, яка просто конче була потрібна ЦАХАЛ. До того часу резерви Ізраїлю прагнули до нуля, але отримавши матеріальну підтримку Штатів, вони не просто розгромили арабів, але фактично знищили їх армії, а тому могли спокійно окупувати їх столиці, Каїр, Дамаск і далі – за списком.

Ніяких військових аргументів у арабів просто не залишилося. І тільки прохання Штатів зупинила Ізраїль від окупації Сирії, Лівану, Єгипту і Йорданії. Принаймні, тих областей, які Ізраїль вважав стратегічно важливими.

У відповідь арабські країни – експортери нафти, оголосили Штатам ембарго на постачання нафти. Тоді виник жорсткий нафтова криза і в 1975 році було прийняте рішення надалі мати запаси нафти мінімум на 90 днів загального споживання США, які не дадуть арабським країнам маніпулювати поставками нафти.

Оскільки мова йшла саме про стратегічне сховище, то воно, а точніше – вони повинні були мати максимальну ступінь захисту, в тому числі і від можливих ракетних ударів противника. Це рішення було забезпечено визначенням під нафтові резервуари, підземні порожнини – соляні печери. На даний момент є чотири сховища нафтового резерву: Фрипорт і Вінні в Техасі, а також Лейк-Чарльз і Батон-Руж в Луїзіані. Сховища знаходяться приблизно на кілометровій глибині і таким чином мають вищий ступінь захисту. Крім того, такий метод зберігання виявився куди більш економічним, ніж у наземних резервуарах.

Станом на 13 вересня, у сховищах стратегічного резерву перебувало 644,8 мільйонів барелів нафти. Найбільше сховище знаходиться в околицях Фріпорта і там міститься 254 мільйони барелів нафти. Неважко підрахувати вартість всього резерву, помноживши його на поточну ціну нафти.

Часткова продаж нафти з резерву проводилася кілька разів. Наприклад, президент Буш-старший відкрив резерви з початком війни в Затоці", а Буш-молодший, після спустошливої урагану Катріна, коли потонув Новий Орлеан. Але президент Клінтон продавав частину резерву для того, щоб поповнити бюджет країни. Приблизно до його досвіду і звертався Трамп, який прагнув зменшити дефіцит бюджету за рахунок реалізації цієї величезної кількості нафти.

Саме зараз ця ідея здається не такою вже й абсурдною. Штати вже повністю забезпечують себе нафтою власного видобутку і в принципі не потребують резерві, а інцидент на аравійських промислах може зіграти на руку прихильникам цієї ідеї.

Загалом, подивимося за реакцією Штатів і Аравії, але зараз у них з'явилася мотивація зіграти в одні ворота і обрушити економіку двох свихнувшихся бензоколонок – Ірану і РФ. Інша справа, чи вистачить у них на це духу.

Раніше ціни на нафту значно підвищилися у зв'язку з ситуацією на Близькому Сході. Згодом Вашингтон виступив із заявою: США готові завдати масованого удару по Ірану і можуть звинуватити їх в атаці дронов на НПЗ.

При цьому падіння цін на нафту дуже несприятливо позначається на Росії.

Категория: Бизнес