Я більше власних грошей в Україні не вкладаю — Мохаммад Захур
Опубликованно 05.12.2018 01:36
Недавнє закриття кінотеатру "Кінопанорама" стало найгучнішою подією в житті Києва. На його місці ви все-таки збираєтеся зводити готель?
У нас є повний проект готелю і дозвіл міста на будівництво. Все це було готове ще до кризи 2014 року. Але у зв'язку з війною на Донбасі, туристи перестали їздити в Україну. Нині ситуація трохи змінилася, особливо затребувані дво - і тризіркові готелі після заходження іноземних лоукост-компаній в українські аеропорти. Тобто, в Україну їдуть переважно туристи, які можуть дозволити собі лише економ-відпочинок. Тому, мій готель буде тризірковим. Але для цього треба повністю знести будівлю. А на зведення знадобитися не менше трьох років. Поки цей проект реалізувати неможливо, так як у нас є орендарів, з якими укладено договори оренди, і поки їх термін не закінчився, у нас є час подумати і прийняти остаточне рішення.
Також, я розглядаю й інші варіанти: наприклад, торговий центр (за типом Mandarin Plaza) або арт-галерею люкс-класу. Але, наскільки я знаю, найдорожча картина українського художника продали всього за $180 тис. Тому, навряд чи це окупаемая ідея. До того ж, галерей у Києві з надлишком.
Скільки збираєтеся інвестувати в новий проект? І буде там обіцяний кінозал?
Як вже було сказано, з вибором я ще не визначився. Але збираюся інвестувати в новий проект не менше $10 млн — спільно з партнерами, яких зараз підшукую.
Можливо, в цьому проекті знайдеться місце і для маленького кінозалу.
До речі, чому заморожений проект київської готелі Renaissance (колишній "Лейпциг")?
Проект не заморожений. Але я більше власних грошей в Україні не вкладаю. Не хочу більше ризикувати. Тому, зараз шукаю для цього готелю банківське фінансування та партнерство. На закінчення будівництва ще потрібно від $25 млн. і вище. Поки ведемо переговори з іноземними інвесторами, але при слові "Україна" всі вони випаровуються.
Може вам краще тоді продати цей готель-довгобуд?
Я вклав у нього $90 млн. За ці гроші його ніхто не купить. Мені пропонували продати готель місцевим бізнесменам за $45 млн. Але я не готовий віддавати її даром.
А що нового з конфліктного питання з Міністерством оборони України навколо Вашого земельної ділянки в столиці по вулиці Артема 24-А?
Ми подали апеляцію, і 26 грудня о 12.00 відбудеться слухання в апеляційному суді по цій справі. Якщо не знайдемо правди, я звернуся в європейські суди.
Всі мої дії спрямовані на розголос і на те, щоб судді не були такими як суддя Владислав Демидов, який прийшов на судове засідання з готовим рішенням. Тому, я хочу, щоб громадськість та іноземні представники, посольства Англії та США знали про те, що відбувається свавілля. До речі, міжнародна організація по боротьбі з корупцією Transparency International взяла наш кейс, і буде спостерігати за ним до кінця. Вона отримала грант урядів Великобританії, Швеції, Норвегії та Нідерландів на виявлення корупційних схем в Міноборони України. Звичайно, вони не зможуть вплинути на рішення українського суду, але складуть доповідь про взаємодію бізнес-структур з корумпованими чиновниками Міноборони. А також про те, як створюються подібні схеми, яким чином зміщують законного власника, яку роль в цьому грають прокуратура та суди. Готовий звіт буде представлений українському уряду. Хоча, думаю, воно так і краще за всіх про все знає...
А якщо Міноборони надасть в суді "залізні аргументи"?
Я не проти. Але поки не було ніяких дебатів сторін, мені просто принесли готове рішення суду на мій позов. Мені не показали ніякої документації, що наш договір з Київрадою був укладений незаконно. Якщо це так, нехай тоді Міноборони поверне витрачені моєю компанією гроші на об'єкті, а Київрада поверне сплачену суму за ділянку. Факт продажу існує, і відповідні документи на землю у мене теж є.
Навіть якщо анулюють купівлю землі, що Міноборони збирається робити з моїми будівлями, які розташовані на цій ділянці? За законами України, власник будівель має переважне право оренди або купівлі земельної ділянки, на якій вони стоять. Тобто, продати землю неможливо, поки там стоїть нерухомість, яка мені належить. І якщо питання в українському суді не вирішиться, ця ділянка буде очікувати рішення європейського суду. Хочу нагадати, що там подібні справи вже програні державою.
Навесні ви продали газету Kyiv Post одеському мультимільйонерові і уродженцю Сирії Аднану Кивану, обвинявшемуся у фінансуванні воєнізованих підрозділів на підконтрольних територіях Донбасу. Вас це не бентежило? Яка підсумкова сума операції?
Аднан Киван — український громадянин. Що стосується допомоги сепаратистам, то в цьому немає ні краплі правди. Я прекрасно знаю, як потрібно "вірити" СБУ та українській прокуратурі. Коли ці державні органи кого-то починають звинувачувати, престиж цієї людини збільшується в моїх очах. Тому що ці служби наскрізь продажні! А збудження різних кримінальних справ — не більше ніж інсценування. До того ж, звинувачення проти Кивана не доведені. А не спійманий — не злодій.
Що стосується суми угоди, то вона озвучена — $3,5 млн. Цю ж суму мені пропонували люди, близькі до українських політиків. Тому, принципово, наша сума була більше — на копійку або долар. Головне, щоб у мене була причина продати газету саме Аднану Кивану, а не тим, які хотіли нею володіти, а потім закрити або використовувати в корисливих цілях.
Це зараз був натяк на представників Петра Порошенка, яким ви заявили, що газета не продається?
Так. Говорили, що хочуть подарувати цю газету Порошенко і запропонували мені $3,5 млн. Але Киван дав трохи більше.
А ви говорили "ходакам" від Порошенка запропонувати вам велику суму за газету?
Немає. Навіть, якщо б вони давали мені $5 млн. — все одно не продав би. Тому що я знайшов покупця, який платив хороші гроші і дав згоду підтримувати газету в нинішньому вигляді і нікому її не продавати. А від інших покупців я таких гарантій не отримував.
Чи означає продаж газети Kyiv Post збитковість медіабізнесу в Україні?
Я вже раніше заявляв, що не буду більше вкладати гроші в медіабізнес. Справа в тому, що медіабізнес в Україні знаходиться в руках деяких олігархів, які використовують його як важелі політичного впливу. Ті ж телеканали Інтер, Україна, 1+1, мережа каналів Віктора Пінчука — економічно збиткові, але ці рупори дозволяють своїм господарям комфортно себе почувати в країні за будь-якої влади. А у мене немає політичних амбіцій і бажання потрапити у парламент чи уряд.
Раніше ви заявляли про інтерес до аграрного та ІТ-бізнесу. Чи є вже нові проекти у цьому напрямку?
Якби Україна була нормальною країною, ІТ-бізнес приносив би їй чималі дивіденди. Я кажу про те, що Україна не цінує своїх айтішників, тому вони працюють на інші держави. Моя компанія зараз заходить в український ІТ-бізнес не безпосередньо, а через американські фонди.
А чому ви заходите через ці фонди?
Тому що немає ніякого ризику. Мені не треба вкладати $30 млн. або відкривати свій офіс, щоб розмістити в ньому програмістів. Я можу вкласти суму, яку вважаю потрібною. До того ж, у цих фондах хороша прибутковість — від 15 до 35%. А ще: фонди застраховані в США, тому я не втрачаю своїх грошей. Що стосується агробізнесу, то моя компанія займається лише перепродажами: беремо товар у порту і перепродаємо його. Я хотів вертикально інтегрувати аграрний бізнес. На жаль, не вийшло, бо він суто кешевий. Тобто, спочатку треба дати гроші фермеру на посадку зерна, а через півроку чи дев'ять місяців він повинен ним розрахуватися. Але це великий ризик: може статися неврожай або фермер сховається з грошима. Я хотів би переводити гроші фермеру через банк і розуміти, що він їх поверне (за певних обставин). Але таких способів в Україні я не знайшов.
А чи готові ви купувати землю в Україні, коли буде відкритий ринок?
Звичайно. Якщо б в Україні продавали землю, то кожен би купив собі наділ і обробляв його. А держава отримувала б величезні гроші. При скасуванні мораторію на продаж землі, в Україні з'явилася б маса агротрейдер з Китаю, Саудівської Аравії та Катару, які по всьому світу скуповують землю тисячами гектарів для вирощування на ній потрібної для їх країн продукції. Але я сумніваюся, що в осяжному майбутньому мораторій на продаж землі в Україні скасують.
Як ви охарактеризуєте нинішній стан українського бізнес-ринку: це глухий кут або "друге дихання"?
Тупиком це назвати не можна: якісь закони приймаються під тиском МВФ, Євросоюзу і США — ось, це і є намагання залучити інвесторів в Україну. Петро Порошенко заявляє про успіхи України, яка просунулася на п'ять позицій в рейтингу Doing Business. Хоча, по-моєму, нема чим пишатися, якщо країна змогла перейти з 76 місця лише на 71. Напевно, президент хоче показати, що покращення є... Можливо. Якщо не брати до уваги проблеми бізнесу в судах, прокуратурі, на митниці і т. д.
Тобто, ваш вердикт швидше негативний, ніж позитивний?
Українська влада намагається "зберегти обличчя": йде суто декоративна робота над реформами, щоб показати всім, що рухається процес. Але такі методи не залучать інвестиції. Поки не буде однакових правил гри для іноземних і вітчизняних підприємців (олігархів), ситуація залишиться колишньою. Іноземний бізнесмен заздалегідь знає, що програє справу в українських судах, бо не звик давати хабарі. А українська сторона тільки цим і самостверджується. Тобто, корупція і рейдерство в Україні сьогодні нікуди не зникли. Навіть ЄВА і посольство США в Україні у своїх доповідях відзначають, що синдром війни на українській території лише на п'ятому місці (згідно з рейтингом Foreign Investor Survey 2018 — прим. ред.). А значить, Порошенко і його команда вже не можуть посилатися на фактор війни, мотивуючи цим повільний хід реформ в країні.
Якщо порівнювати бізнес-поле в Україні до Майдану і зараз: стало краще чи гірше?
Не могло стати краще, бо лише за рік ВВП впав на 15%. А добираємо ми тепер лише по 2-3%. Нам треба, як мінімум, п'ять років, щоб досягти рівня 2013 року. А незначні поліпшення почалися тільки в минулому році, а до цього було лише падіння економіки.
Якщо говорити про проблеми бізнесу в цілому, то вони пов'язані з податкової, пожежної та митною службами, прокуратурою та санепідемстанцією. Не скажу, що сьогодні стало краще. Правда, питання з ПДВ вирішене. А всі інші служби, як душили, так і продовжують.
Ви сказали, що потрібні однакові правила гри для іноземних і вітчизняних підприємців. Що мається на увазі?Іноземний бізнес не знайомий особисто з тутешніми владою і не постукає до Володимиру Гройсману чи Петра Порошенка з питанням. Приміром, у мене є бізнес в Англії, але я не знайомий з королевою Єлизаветою II. Мені це не треба, бо там налагоджена система роботи з підприємцями. І ніхто не приходить до мене додому або в офіс з "масками-шоу". Якщо я подам в суд на корінного англійця чи тамтешній уряд, то суддя буде неупередженим. В Україні ж, це не так. По-перше, щоб відкрити компанію, треба оббігати сто дверей", а потім слід податкова перевірка, представники якої заявляють, що повинні взяти з компанії 200 тис. грн, або 1 млн гривень. Тобто, податкова приходить до бізнесу вже зі своїм планом. У свій час, коли на мій донецький завод приходили податківці, нас змушували де-небудь помилитися, щоб стягнути штраф. І сьогодні ситуація точно така ж. Тобто, бути в Україні ідеальним бізнесменом безглуздо.
Категория: Финансы